Декілька тижнів тому друзі порекомендували паперовий The Economist, хвалили якісний виклад матеріалу та інший рівень споживання контенту. Мене це зацікавило.

На минулому тижні мені стало цікаво, що там пишуть в The Guardian та The New York Times. «Гардіан» я почитав, а в «Нью-Йорк Таймс» вдалося тільки заголовки; контент доступний по підписці. В цей момент я згадав про Економіста. Пошукав застосунок, він доступний по підписці і коштує немало, але є можливість спробувати місяць безкоштовно.

Вже тиждень читаю і насолоджуюся тим, як викладається матеріал. Заголовки не клікбейтні, гумор не плаский, помічені відсилки до поп-культурних мемів та цікава гра слів. Я, чесно кажучи, не думав, що англійською буде просто і зрозуміло. Але я вражений, наскільки англійською зрозуміліше і цікавіше. Я вже не пам’ятаю, коли в останній раз я дізнавався стільки цікавої інформації – безглузді соціальні мережі понизили якість контенту до примітивного.

Наприклад, сьогодні я прочитав статтю про «тихі знання». Це знання, які не документуються, які можна отримати тільки від досвідчених співробітників, вони втрачаються разом з цими людьми. Один цікавий приклад — Крістофер Майерс з університету Хопкінса проводив час з командою медиків рятувальників. Він помітив, що в обід, коли вони змінюють один одного, діляться цікавими знахіднами та ідеями. Одна з таких ідей: в ситуаціях, коли людину вкусила отруєна змія, найближчий зоопарк, з великою ймовірністю, може мати протиотруту.

В часи рілсів, тіктоків та швидкого контенту я вже забув, що таке споживати якісний і цікавий контент. Відчуття, як коли я перечитував 12 здоровенних томів всесвітньої енциклопедії на горищі у дідуся з бабусею.