Відкриття цього року — книжка Девіда Р. Гокінса «Відпускання. Шлях здачі»

На початку року натрапив на цю книжку, почав читати, і не зміг зупинитися. Трохи езотерична, але якщо читати поміж рядків, то дуже надихаюча та дієва.


Коли я захворів на черговий ковід-25, і період страждань уже минув, я подумав, що добре було б зробити щось корисне — наприклад, почитати книжку.

Я відкрив айБукс, і якимось магічним чином одразу розгорнулася саме вона. Я людина проста: показують текст — починаю читати. Мене настільки захопило й підкупило щось у цих словах, що я не зупинився ні після кількох сторінок, ні після години, ні навіть після двох.

Я прочитав половину й почав згадувати, звідки взялася ця книжка в моїй бібліотеці. Спершу нічого, а потім пригадав, що був підписаний на канал Паші Вржеща, який безмежно надихає мене своїми наставницькими відео з дуже добрими й хорошими прикладами. Власне, Паша тоді створив ком’юніті довкола цієї книжки. Здається, вони переклали її за допомогою ШІ на українську — і саме цю версію я завантажив. Переклад виявився достойним. Хоча, можливо, на той момент уже існував і професійний.

Що відрізняє цю книжку від інших — практичні поради з перших сторінок: що робити, про що подумати. Я спробував — і для мене це спрацювало.

Згодом я одужав, і мене чекала 11-годинна подорож машиною — наодинці зі своїми думками. Це була найкраща дорога й водночас рефлексія за все моє життя. Я так гарно й по-доброму ніколи не пригадував минуле, яким би воно не було: поганим, травматичним чи злим. Я навчився відпускати негативні емоції, знаходити в тих ситуаціях уроки, що робили мене сильнішим і кращим. Я прийняв свій досвід і побачив, що він насправді був дуже цінним. Я полюбив усіх тих людей, світ і всесвіт, які колись здавалися причиною моїх проблем, а виявилися вчителями.

«Емоційні реакції не мають нічого спільного з любов’ю, тому що любов — це стан єдності з іншими. Любов — це не просто емоція, яка приходить і йде. Те, що зазвичай вважається коханням, — це насамперед прив’язаність, залежність і власництво.»

У мене з’явилося дивне, нестримне бажання розповідати всім про цю книжку. Але я не хочу її нав’язувати. Вона прийшла до мене випадково — саме тоді, коли була потрібна. І, мабуть, так само випадково має прийти й до вас. Для мене таким місцем стала одна група в чаті. Можливо, для тебе таким місцем стане ця стаття.